Фото by Jay Patel

Звернення до блогерів, власників персональних сторінок та інших активних користувачів мережі

Друже!

Запитай себе, що Ти знаєш про інвалідів? Якими вони є в Твоїх очах? Якщо на обидва питання Ти відповів негативно і якщо  Ти з цим не погоджуєшся – підтримай мою пропозицію! Створи в своєму блозі чи сторінці окремий розділ або тег, де почни розміщати інформацію про людей з обмеженими фізичними можливостями. Копіюй інформацію з інших джерел (зберігаючи авторське право), пиши власні репортажі про події, які відбулися за участю цих людей.

Будь-яка Твоя інформативна діяльність допоможе створити об`єктивне уявлення про таких людей. А це, в свою чергу, допоможе їм краще долучитися до суспільного життя. Підтримай розвиток Disability studies в Україні.

Підтримай нас – пиши про нас.

Будь з нами солідарним.

Микола Подрезан: «Інваліди мають відчути себе повноцінними громадянами України»

Проблема пристосування інвалідів до щоденного життя та їх вільного доступу до громадських місць, надзвичайно серйозно стоїть в Україні. Вирішити цю проблему намагається активіст руху за права інфалідів, інвалід I групи, голова Міжнародного благодійного фонду інвалідів – Микола Подрезан.

У рамках свого проекту-подорожі шістьма континентами, у вівторок пан Микола прибув до американської столиці і завітав у студю «Голосу Америки».

Відео тут

Як живуть колясочники

Это нельзя описать…это надо почувствовать…..

Несколько лет назад на олимпиаде в Сиэтле, девять атлетов – калеки и инвалиды – встали на стометровую беговую дорожку. При стартовом выстреле, началось соревнование, не все бежали, но все желали прийти первыми и выиграть. Равняясь на троих, один мальчишка упал на асфальт, кувыркнувшись, и заплакал. Остальные восемь, услышав плач, замедлили бег и оглянулись назад. Они остановились и побежали обратно…каждый. Одна девушка с синдромом Дауна, присела возле него и начала целовать, приговаривая: «Сейчас лучше?» И все девять обнялись и двинулись вновь к линии финиша. Все зрители на стадионе встали и зааплодировали, и до сих пор рассказывают эту историю. Почему? Потому что в душе мы знаем: самое важное в жизни – не выиграть для самих себя. Самое важное – помочь другим выиграть, даже если необходимо для этого остановится и поменять направление. Счастье – это путь, а не пункт назначения.

Джерело: Ретун

В Україні стартував Всеукраїнський тиждень допомоги безнадійним хворим

 Тиждень соціальних акцій та спеціалізованих заходів, що відбудуться по всій Україні, проводиться з нагоди Всесвітнього дня паліативної допомоги, який світ відзначає 8 жовтня.

Організатором проекту виступила Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, до діяльності якої активно долучаються церковні діячі, представники громадських організацій та відомі особистості (Даша Малахова, Ірена Карпа, Владислав Яма, Владислав Ващук, Гайтана тощо), пише Україна молода.
«Це початок великої справи. Щороку цей світ залишає більше 700 тисяч українців, і близько 500 тисяч із них не можуть гідно провести останні дні свого життя. Це нагальна проблема. Люди заслуговують на достойну старість і якісне лікування тяжких хвороб. І в цьому їм допомагатимуть хоспіси та паліативні центри. Цивілізований світ уже давно випробував цю систему. У нас же навіть не всі громадяни ще розуміють, що таке хоспіси і яке вони мають значення. Тому зараз ми робитимемо все, що в наших силах, аби прийти до вирішення цієї проблеми на законодавчому рівні», — зазначив голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги Василь Князевич під час презентації соціального проекту «Зупинимо біль разом!».
В Україні катастрофічно не вистачає спеціалізованих медичних закладів, які мають можливість надавати невиліковно хворим людям паліативну допомогу (низку заходів, які полегшують біль) та психологічну допомогу — їхнім родичам після смерті близьких.
Станом на сьогодні в нашій державі діє лише 12 стаціонарних хоспісів та 20 дорослих і дитячих паліативних відділень.
Незважаючи на всі переваги, українські заклади хоспісного формату і досі страждають від проблем, з якими зіткнулися ще в перші роки свого функціонування. «За 15 років роботи в Україні ми не просунулися далеко вперед, тому що не вистачає фінансування, професійних кадрів, волонтерів, навіть мови немає про підтримку з боку держави і громадськості. Особливо турбує те, що немає належної кількості знеболювальних препаратів. Ми раді, що з допомогою Української ліги це питання просуватиметься вперед на державному рівні. Суспільство має зрозуміти, що хоспіси — це центри не тільки для немічних літніх людей: ми надаємо допомогу всім тяжкохворим, незалежно від віку», — наголосила головний лікар Івано–Франківського обласного хоспісу Людмила Андріїшин.
У рамках Тижня хоспісної та паліативної допомоги Українська ліга за підтримки впливових персоналій проведе ще низку заходів, які привернуть увагу держави та громадян до покращення стану хоспісів. А наприкінці Тижня буде організовано благодійний аукціон, гроші з якого спрямують на підтримку українських хоспісів. Завершиться акція спільним молебнем у церквах усіх релігійних конфесій України.

Джерело: Рідна країна

Історія Дага Форбіса

У Дага вроджена хвороба хребта через яку в нього не розвиваються нижні кінцівки.  Одначе він не падає духом і живе повним життям. Зараз він хоче стати спортивним тренером для дітей-інвалідів.

Джерело: WebPark