Девочка с ампутированной ногой поехала на Кубу в самолете Януковича

11-летнюю Татьяну Мялик из села Воронки Владимирецкого района Ровенщины прооперируют в кубинском лечебно-оздоровительном центре «Тарара». В прошлую пятницу девочка и ее отец Николай полетели вместе на остров Свободы в самолете президента Виктора Януковича.

В Тани ампутирована левая нога. Для восстановления она требует сложной операции, которую в Украине не делают. Всего она перенесла 24 хирургических вмешательства.
В августе 2009-ого девочку сбил трактором 11-летний брат. Мальчик играл, залез в кабину и случайно нажал на педаль. Трактор сдал назад и придавил девочку к стене. Отец в это время возился в сарае, а мать была в доме.
«Танюшу вытащила старшая дочь, которая прибежала на крик. Из нее хлестала кровь, видны были внутренности, ножка висела», – вспоминает мать Феодосия. – «Соседи вызвали «скорую» и дочку забрали в реанимацию районной больницы в крайне тяжелом состоянии. У нее был разрыв мочевого пузыря, ануса и прямой кишки, изломанный таз. Врачи говорили, что у нее травмы несовместимые с жизнью».
Девочка выжила, хотя и пришлось через гангрену ампутировать до колена левую ногу. Из районной больницы ее на 7 месяцев перевели в столичную клинику «Охматдет», лечили в Харькове и Донецке. После двух десятков операций девочку вернули в деревню.
Таня даже научилась ходить – родственники и односельчане собрали для ребенка денег на протез. Самим родителям он был не по карману. Семья Мяликов небогатая, имеют восемь детей, а отец – инвалид первой группы. Живут из собственного хозяйства.
На прошлой неделе в село неожиданно позвонил генеральный директор «Охматдета» Юрий Гладуш. Предупредил семью Мяликов, что за ними приедет машина и они во время октябрьского визита Президента на Кубу полетят вместе с ним. С ребенком решили отправить отца.
Сколько времени Татьяна будет находиться на Кубе, пока неизвестно. Девочку обследуют специалисты клиники и решат, какое лечение ей нужно.
В клинике «Тарара» уже более 20 лет оздоравливают украинских детей-чернобыльцев.

Джерело: AmpGirl

Слабое здовье – фактор, увеличивающий риск сексуального насилия и жестокого обращения.

 
Слабое здовье – фактор, увеличивающий риск сексуального насилия и жестокого обращения. Мужчин и женщин с ограниченными возможностями насилуют все желающие – от друзей до сотрудников медицинских и социальных служб.
В предшествующих исследованиях группа Моники Митры (Monika Mitra, PhD) из Медицинской школы Массачусетского университета (University of Massachusetts Medical School) показала, что женщины с ограниченными возможностями здоровья много чаще становятся жертвами сексуального насилия и жестокого
обращения.

В новой работе, результаты которой появятся в ноябрьском номере American Journalof Preventive Medicine, ученые приводят данные, согласно которым в группу риска по сексуальному насилию входят и мужчины с нарушениями здоровья. «Мужчины с ограниченными возможностями здоровья сексуальному насилию подвергаются в четыре раза чаще по сравнению со здоровыми представителями сильного пола», – пишут авторы статьи.
Для работы ученые использовали данные, полученные в ходе ежегодного изучения поведенческих факторов риска (Massachusetts Behavioral Risk Factor Surveillance System, MA-BRFSS). Во внимание исследователей попали анкеты 22 000 респондентов, принявших участие в опросе 2005 года. В группу людей с ограниченными возможностями ученые отнесли респондентов с нарушениями ментальных и когнитивных функций, патологиями нервной системы и опорно-двигательного аппарата, нарушениями в эмоциональной сфере.
Мужчин-инвалидов домогаются так же, как здоровых женщин

«Почти 14% мужчин с ограниченными возможностями здоровья сообщили о случаях сексуального насилия, домогательства или сексуального контакта, совершенного против их воли. Среди здоровых мужчин сексуальному насилию, жестокому сексуальному обращению и домогательству подверглось около 4% опрошенных. Среди женщин эти значения составили 26,6% и 12,4% соответственно», – пишут авторы статьи Sexual Violence Victimization Against Men with Disabilities.
По данным команды Моники Митры, люди с ограниченными возможностями здоровья регулярно подвергаются насилию или нежеланному сексуальному вниманию. Так, мужчины с ограниченными возможностями здоровья гораздо чаще сообщали о случаях насилия и сексуального домогательства, произошедших в течение прошедшего года – 5,3% против 1,5% в когорте здоровых мужчин. Среди женщин эти цифры составили 6,3% и 2,4% соответственно.
«В течение всей жизни мужчины с ограниченными возможностями здоровья подвергаются сексуальному насилию, домогательствам и жестокому сексуальному обращению так же часто, как и здоровые женщины», – пишет доктор Моника Митра.

Джерело: AmpGirl

У Німеччині брати-аутисти пишуть дисертацію, дивуючи професорів

Джерело: Журналіст

Два Брати-аутисти , що надійшли на філософський факультет Університету Потсдама, змушують однокурсників і викладачів дивуватися своєму глибокому філософського світогляду, пише газета Die Zeit .   Брати-аутисти Корнеліусу і Костянтин з відзнакою закінчили школу і без проблем надійшли до Університету Потсдама на факультет історії та філософії. При цьому вони спілкуються з людьми тільки письмово і жестами, говорять дуже мало і майже ніколи не дивляться людям прямо в очі.Усі відповіді на питання вони набирають на комп’ютері і вказують в друкованому вигляді. У будинку братів на стіні в рамочці висить цитата з вірша Корнеліусу: «Лист – це думка, наведена в дію». На листі брати ігнорують деякі правила німецької орфографії, використовують складні конструкції і слова з минулих століть. Під час навчання у вузі таким же способом вони здавали всі іспити протягом шести років.   Як пише газета, викладачі з розумінням поставилися до особливостей у спілкуванні з близнюками; брати можуть безкарно перед заняттям лягти на підлогу і заснути або вибігти з аудиторії і серйозно запізнитися на семінар. Зараз близнюки Костянтин і Корнеліуса пишуть магістерську дисертацію про поняття часу в сучасній філософії і вражають глибиною думки однокурсників і викладачів. Професор теоретичної філософії Ганс-Йоахім Пече розповідає, як близнюки вперше прийшли до нього на семінар в 2005 році. На заняттях близнюки спочатку мовчки сиділи, а потім лягли на підлогу і прикинулася сплячими. Після цього вони встали і вийшли з кімнати. На наступному занятті Пече з жалем сказав про кілька студентів, що пропустили минулий семінар. Після цього близнята прислали йому по електронній пошті лист з вибаченнями, а також доклали вірш на кілька сторінок, де обговорювалися питання, підняті на семінарі. За словами Пече, брати зможуть і далі займатися науковою роботою, розробляючи теорію просторово-часового континууму.

Фото by Jay Patel

Звернення до блогерів, власників персональних сторінок та інших активних користувачів мережі

Друже!

Запитай себе, що Ти знаєш про інвалідів? Якими вони є в Твоїх очах? Якщо на обидва питання Ти відповів негативно і якщо  Ти з цим не погоджуєшся – підтримай мою пропозицію! Створи в своєму блозі чи сторінці окремий розділ або тег, де почни розміщати інформацію про людей з обмеженими фізичними можливостями. Копіюй інформацію з інших джерел (зберігаючи авторське право), пиши власні репортажі про події, які відбулися за участю цих людей.

Будь-яка Твоя інформативна діяльність допоможе створити об`єктивне уявлення про таких людей. А це, в свою чергу, допоможе їм краще долучитися до суспільного життя. Підтримай розвиток Disability studies в Україні.

Підтримай нас – пиши про нас.

Будь з нами солідарним.

Микола Подрезан: «Інваліди мають відчути себе повноцінними громадянами України»

Проблема пристосування інвалідів до щоденного життя та їх вільного доступу до громадських місць, надзвичайно серйозно стоїть в Україні. Вирішити цю проблему намагається активіст руху за права інфалідів, інвалід I групи, голова Міжнародного благодійного фонду інвалідів – Микола Подрезан.

У рамках свого проекту-подорожі шістьма континентами, у вівторок пан Микола прибув до американської столиці і завітав у студю «Голосу Америки».

Відео тут

Як живуть колясочники

Это нельзя описать…это надо почувствовать…..

Несколько лет назад на олимпиаде в Сиэтле, девять атлетов – калеки и инвалиды – встали на стометровую беговую дорожку. При стартовом выстреле, началось соревнование, не все бежали, но все желали прийти первыми и выиграть. Равняясь на троих, один мальчишка упал на асфальт, кувыркнувшись, и заплакал. Остальные восемь, услышав плач, замедлили бег и оглянулись назад. Они остановились и побежали обратно…каждый. Одна девушка с синдромом Дауна, присела возле него и начала целовать, приговаривая: «Сейчас лучше?» И все девять обнялись и двинулись вновь к линии финиша. Все зрители на стадионе встали и зааплодировали, и до сих пор рассказывают эту историю. Почему? Потому что в душе мы знаем: самое важное в жизни – не выиграть для самих себя. Самое важное – помочь другим выиграть, даже если необходимо для этого остановится и поменять направление. Счастье – это путь, а не пункт назначения.

Джерело: Ретун

В Україні стартував Всеукраїнський тиждень допомоги безнадійним хворим

 Тиждень соціальних акцій та спеціалізованих заходів, що відбудуться по всій Україні, проводиться з нагоди Всесвітнього дня паліативної допомоги, який світ відзначає 8 жовтня.

Організатором проекту виступила Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, до діяльності якої активно долучаються церковні діячі, представники громадських організацій та відомі особистості (Даша Малахова, Ірена Карпа, Владислав Яма, Владислав Ващук, Гайтана тощо), пише Україна молода.
«Це початок великої справи. Щороку цей світ залишає більше 700 тисяч українців, і близько 500 тисяч із них не можуть гідно провести останні дні свого життя. Це нагальна проблема. Люди заслуговують на достойну старість і якісне лікування тяжких хвороб. І в цьому їм допомагатимуть хоспіси та паліативні центри. Цивілізований світ уже давно випробував цю систему. У нас же навіть не всі громадяни ще розуміють, що таке хоспіси і яке вони мають значення. Тому зараз ми робитимемо все, що в наших силах, аби прийти до вирішення цієї проблеми на законодавчому рівні», — зазначив голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги Василь Князевич під час презентації соціального проекту «Зупинимо біль разом!».
В Україні катастрофічно не вистачає спеціалізованих медичних закладів, які мають можливість надавати невиліковно хворим людям паліативну допомогу (низку заходів, які полегшують біль) та психологічну допомогу — їхнім родичам після смерті близьких.
Станом на сьогодні в нашій державі діє лише 12 стаціонарних хоспісів та 20 дорослих і дитячих паліативних відділень.
Незважаючи на всі переваги, українські заклади хоспісного формату і досі страждають від проблем, з якими зіткнулися ще в перші роки свого функціонування. «За 15 років роботи в Україні ми не просунулися далеко вперед, тому що не вистачає фінансування, професійних кадрів, волонтерів, навіть мови немає про підтримку з боку держави і громадськості. Особливо турбує те, що немає належної кількості знеболювальних препаратів. Ми раді, що з допомогою Української ліги це питання просуватиметься вперед на державному рівні. Суспільство має зрозуміти, що хоспіси — це центри не тільки для немічних літніх людей: ми надаємо допомогу всім тяжкохворим, незалежно від віку», — наголосила головний лікар Івано–Франківського обласного хоспісу Людмила Андріїшин.
У рамках Тижня хоспісної та паліативної допомоги Українська ліга за підтримки впливових персоналій проведе ще низку заходів, які привернуть увагу держави та громадян до покращення стану хоспісів. А наприкінці Тижня буде організовано благодійний аукціон, гроші з якого спрямують на підтримку українських хоспісів. Завершиться акція спільним молебнем у церквах усіх релігійних конфесій України.

Джерело: Рідна країна

Історія Дага Форбіса

У Дага вроджена хвороба хребта через яку в нього не розвиваються нижні кінцівки.  Одначе він не падає духом і живе повним життям. Зараз він хоче стати спортивним тренером для дітей-інвалідів.

Джерело: WebPark